From за- (za-) + сві́дчити (svídčyty).
засві́дчити • (zasvídčyty) pf (imperfective засві́дчувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | засві́дчити, засві́дчить zasvídčyty, zasvídčytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | засві́дчений zasvídčenyj impersonal: засві́дчено zasvídčeno |
| adverbial | — | засві́дчивши zasvídčyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | засві́дчу zasvídču |
| 2nd singular ти |
— | засві́дчиш zasvídčyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | засві́дчить zasvídčytʹ |
| 1st plural ми |
— | засві́дчим, засві́дчимо zasvídčym, zasvídčymo |
| 2nd plural ви |
— | засві́дчите zasvídčyte |
| 3rd plural вони |
— | засві́дчать zasvídčatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | засві́дчмо zasvídčmo |
| second-person | засві́дч zasvídč |
засві́дчте zasvídčte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
засві́дчив zasvídčyv |
засві́дчили zasvídčyly |
| feminine я / ти / вона |
засві́дчила zasvídčyla | |
| neuter воно |
засві́дчило zasvídčylo | |