засуди́ти • (zasudýty) pf (imperfective засу́джувати) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | засуди́ти, засуди́ть zasudýty, zasudýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | засу́джений zasúdženyj impersonal: засу́джено zasúdženo |
| adverbial | — | засуди́вши zasudývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | засуджу́ zasudžú |
| 2nd singular ти |
— | засу́диш zasúdyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | засу́дить zasúdytʹ |
| 1st plural ми |
— | засу́дим, засу́димо zasúdym, zasúdymo |
| 2nd plural ви |
— | засу́дите zasúdyte |
| 3rd plural вони |
— | засу́дять zasúdjatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | засуді́м, засуді́мо zasudím, zasudímo |
| second-person | засуди́ zasudý |
засуді́ть zasudítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
засуди́в zasudýv |
засуди́ли zasudýly |
| feminine я / ти / вона |
засуди́ла zasudýla | |
| neuter воно |
засуди́ло zasudýlo | |