From за- (za-) + телефо́нувати (telefónuvaty).
зателефонува́ти • (zatelefonuváty) pf (imperfective телефонува́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | зателефонува́ти, зателефонува́ть zatelefonuváty, zatelefonuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | зателефонува́вши zatelefonuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | зателефону́ю zatelefonúju |
| 2nd singular ти |
— | зателефону́єш zatelefonúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | зателефону́є zatelefonúje |
| 1st plural ми |
— | зателефону́єм, зателефону́ємо zatelefonújem, zatelefonújemo |
| 2nd plural ви |
— | зателефону́єте zatelefonújete |
| 3rd plural вони |
— | зателефону́ють zatelefonújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | зателефону́ймо zatelefonújmo |
| second-person | зателефону́й zatelefonúj |
зателефону́йте zatelefonújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
зателефонува́в zatelefonuváv |
зателефонува́ли zatelefonuvály |
| feminine я / ти / вона |
зателефонува́ла zatelefonuvála | |
| neuter воно |
зателефонува́ло zatelefonuválo | |