From за- (za-) + фіксува́ти (fiksuváty). Compare Belarusian зафіксава́ць (zafiksavácʹ), Polish zafiksować, Russian зафикси́ровать (zafiksírovatʹ).
зафіксува́ти • (zafiksuváty) pf (imperfective зафіксо́вувати (rare)) (transitive)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | зафіксува́ти, зафіксува́ть zafiksuváty, zafiksuvátʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | зафіксо́ваний zafiksóvanyj impersonal: зафіксо́вано zafiksóvano |
adverbial | — | зафіксува́вши zafiksuvávšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | зафіксу́ю zafiksúju |
2nd singular ти |
— | зафіксу́єш zafiksúješ |
3rd singular він / вона / воно |
— | зафіксу́є zafiksúje |
1st plural ми |
— | зафіксу́єм, зафіксу́ємо zafiksújem, zafiksújemo |
2nd plural ви |
— | зафіксу́єте zafiksújete |
3rd plural вони |
— | зафіксу́ють zafiksújutʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | зафіксу́ймо zafiksújmo |
second-person | зафіксу́й zafiksúj |
зафіксу́йте zafiksújte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
зафіксува́в zafiksuváv |
зафіксува́ли zafiksuvály |
feminine я / ти / вона |
зафіксува́ла zafiksuvála | |
neuter воно |
зафіксува́ло zafiksuválo |