звинува́чувати • (zvynuváčuvaty) impf (perfective звинува́тити)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | звинува́чувати, звинува́чувать zvynuváčuvaty, zvynuváčuvatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | звинува́чуваний zvynuváčuvanyj impersonal: звинува́чувано zvynuváčuvano |
| adverbial | звинува́чуючи zvynuváčujučy |
звинува́чувавши zvynuváčuvavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
звинува́чую zvynuváčuju |
бу́ду звинува́чувати, бу́ду звинува́чувать, звинува́чуватиму búdu zvynuváčuvaty, búdu zvynuváčuvatʹ, zvynuváčuvatymu |
| 2nd singular ти |
звинува́чуєш zvynuváčuješ |
бу́деш звинува́чувати, бу́деш звинува́чувать, звинува́чуватимеш búdeš zvynuváčuvaty, búdeš zvynuváčuvatʹ, zvynuváčuvatymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
звинува́чує zvynuváčuje |
бу́де звинува́чувати, бу́де звинува́чувать, звинува́чуватиме búde zvynuváčuvaty, búde zvynuváčuvatʹ, zvynuváčuvatyme |
| 1st plural ми |
звинува́чуєм, звинува́чуємо zvynuváčujem, zvynuváčujemo |
бу́демо звинува́чувати, бу́демо звинува́чувать, звинува́чуватимемо, звинува́чуватимем búdemo zvynuváčuvaty, búdemo zvynuváčuvatʹ, zvynuváčuvatymemo, zvynuváčuvatymem |
| 2nd plural ви |
звинува́чуєте zvynuváčujete |
бу́дете звинува́чувати, бу́дете звинува́чувать, звинува́чуватимете búdete zvynuváčuvaty, búdete zvynuváčuvatʹ, zvynuváčuvatymete |
| 3rd plural вони |
звинува́чують zvynuváčujutʹ |
бу́дуть звинува́чувати, бу́дуть звинува́чувать, звинува́чуватимуть búdutʹ zvynuváčuvaty, búdutʹ zvynuváčuvatʹ, zvynuváčuvatymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | звинува́чуймо zvynuváčujmo |
| second-person | звинува́чуй zvynuváčuj |
звинува́чуйте zvynuváčujte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
звинува́чував zvynuváčuvav |
звинува́чували zvynuváčuvaly |
| feminine я / ти / вона |
звинува́чувала zvynuváčuvala | |
| neuter воно |
звинува́чувало zvynuváčuvalo | |