From з- (z-) + дивува́ти (dyvuváty).
здивува́ти • (zdyvuváty) pf (imperfective дивува́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | здивува́ти, здивува́ть zdyvuváty, zdyvuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | здиво́ваний zdyvóvanyj impersonal: здиво́вано zdyvóvano |
| adverbial | — | здивува́вши zdyvuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | здиву́ю zdyvúju |
| 2nd singular ти |
— | здиву́єш zdyvúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | здиву́є zdyvúje |
| 1st plural ми |
— | здиву́єм, здиву́ємо zdyvújem, zdyvújemo |
| 2nd plural ви |
— | здиву́єте zdyvújete |
| 3rd plural вони |
— | здиву́ють zdyvújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | здиву́ймо zdyvújmo |
| second-person | здиву́й zdyvúj |
здиву́йте zdyvújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
здивува́в zdyvuváv |
здивува́ли zdyvuvály |
| feminine я / ти / вона |
здивува́ла zdyvuvála | |
| neuter воно |
здивува́ло zdyvuválo | |