From здобу́ти (zdobúty) + -ва́ти (-váty). Compare Polish zdobywać.
здобува́ти • (zdobuváty) impf (perfective здобу́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | здобува́ти, здобува́ть zdobuváty, zdobuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | здобува́ючи zdobuvájučy |
здобува́вши zdobuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
здобува́ю zdobuváju |
бу́ду здобува́ти, бу́ду здобува́ть, здобува́тиму búdu zdobuváty, búdu zdobuvátʹ, zdobuvátymu |
| 2nd singular ти |
здобува́єш zdobuváješ |
бу́деш здобува́ти, бу́деш здобува́ть, здобува́тимеш búdeš zdobuváty, búdeš zdobuvátʹ, zdobuvátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
здобува́є zdobuváje |
бу́де здобува́ти, бу́де здобува́ть, здобува́тиме búde zdobuváty, búde zdobuvátʹ, zdobuvátyme |
| 1st plural ми |
здобува́єм, здобува́ємо zdobuvájem, zdobuvájemo |
бу́демо здобува́ти, бу́демо здобува́ть, здобува́тимемо, здобува́тимем búdemo zdobuváty, búdemo zdobuvátʹ, zdobuvátymemo, zdobuvátymem |
| 2nd plural ви |
здобува́єте zdobuvájete |
бу́дете здобува́ти, бу́дете здобува́ть, здобува́тимете búdete zdobuváty, búdete zdobuvátʹ, zdobuvátymete |
| 3rd plural вони |
здобува́ють zdobuvájutʹ |
бу́дуть здобува́ти, бу́дуть здобува́ть, здобува́тимуть búdutʹ zdobuváty, búdutʹ zdobuvátʹ, zdobuvátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | здобува́ймо zdobuvájmo |
| second-person | здобува́й zdobuváj |
здобува́йте zdobuvájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
здобува́в zdobuváv |
здобува́ли zdobuvály |
| feminine я / ти / вона |
здобува́ла zdobuvála | |
| neuter воно |
здобува́ло zdobuválo | |