Cognate with Polish zniknąć, Belarusian зні́кнуць (zníknucʹ).
зни́кнути • (znýknuty) pf (imperfective зника́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | зни́кнути, зни́кнуть znýknuty, znýknutʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | зни́клий znýklyj |
| passive | — | — |
| adverbial | — | зни́кнувши, зни́кши znýknuvšy, znýkšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | зни́кну znýknu |
| 2nd singular ти |
— | зни́кнеш znýkneš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | зни́кне znýkne |
| 1st plural ми |
— | зни́кнем, зни́кнемо znýknem, znýknemo |
| 2nd plural ви |
— | зни́кнете znýknete |
| 3rd plural вони |
— | зни́кнуть znýknutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | зни́кнім, зни́кнімо znýknim, znýknimo |
| second-person | зни́кни znýkny |
зни́кніть znýknitʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
зни́кнув, зник znýknuv, znyk |
зни́кли, зни́кнули znýkly, znýknuly |
| feminine я / ти / вона |
зни́кла, зни́кнула znýkla, znýknula | |
| neuter воно |
зни́кло, зни́кнуло znýklo, znýknulo | |