зруба́ти • (zrubáty) pf (imperfective зру́бувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | зруба́ти, зруба́ть zrubáty, zrubátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | зру́баний zrúbanyj impersonal: зру́бано zrúbano |
| adverbial | — | зруба́вши zrubávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | зруба́ю zrubáju |
| 2nd singular ти |
— | зруба́єш zrubáješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | зруба́є zrubáje |
| 1st plural ми |
— | зруба́єм, зруба́ємо zrubájem, zrubájemo |
| 2nd plural ви |
— | зруба́єте zrubájete |
| 3rd plural вони |
— | зруба́ють zrubájutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | зруба́ймо zrubájmo |
| second-person | зруба́й zrubáj |
зруба́йте zrubájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
зруба́в zrubáv |
зруба́ли zrubály |
| feminine я / ти / вона |
зруба́ла zrubála | |
| neuter воно |
зруба́ло zrubálo | |