From з- (z-) + упини́ти (upynýty).
зупини́ти • (zupynýty) pf (imperfective зупиня́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | зупини́ти, зупини́ть zupynýty, zupynýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | зупи́нений zupýnenyj impersonal: зупи́нено zupýneno |
| adverbial | — | зупини́вши zupynývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | зупиню́ zupynjú |
| 2nd singular ти |
— | зупи́ниш zupýnyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | зупи́нить zupýnytʹ |
| 1st plural ми |
— | зупи́ним, зупи́нимо zupýnym, zupýnymo |
| 2nd plural ви |
— | зупи́ните zupýnyte |
| 3rd plural вони |
— | зупи́нять zupýnjatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | зупині́м, зупині́мо zupyním, zupynímo |
| second-person | зупини́ zupyný |
зупині́ть zupynítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
зупини́в zupynýv |
зупини́ли zupynýly |
| feminine я / ти / вона |
зупини́ла zupynýla | |
| neuter воно |
зупини́ло zupynýlo | |