Borrowed from Byzantine Greek ἡγούμενος (hēgoúmenos).
игоумєнъ • (igumenŭ) m
singular | dual | plural | |
---|---|---|---|
nominative | игоумєнъ igumenŭ |
игоумєна igumena |
игоумєни igumeni |
genitive | игоумєна igumena |
игоумєноу igumenu |
игоумєнъ igumenŭ |
dative | игоумєноу igumenu |
игоумєнома igumenoma |
игоумєномъ igumenomŭ |
accusative | игоумєнъ igumenŭ |
игоумєна igumena |
игоумєнꙑ igumeny |
instrumental | игоумєномъ igumenomŭ |
игоумєнома igumenoma |
игоумєнꙑ igumeny |
locative | игоумєнѣ igumeně |
игоумєноу igumenu |
игоумєнѣхъ igumeněxŭ |
vocative | игоумєне igumene |
игоумєна igumena |
игоумєни igumeni |