From ковта́ти (kovtáty) + -нути (-nuty).
ковтну́ти • (kovtnúty) pf (imperfective ковта́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | ковтну́ти, ковтну́ть kovtnúty, kovtnútʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | ковтну́вши kovtnúvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | ковтну́ kovtnú |
| 2nd singular ти |
— | ковтне́ш kovtnéš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | ковтне́ kovtné |
| 1st plural ми |
— | ковтне́м, ковтнемо́ kovtném, kovtnemó |
| 2nd plural ви |
— | ковтнете́ kovtneté |
| 3rd plural вони |
— | ковтну́ть kovtnútʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | ковтні́м, ковтні́мо kovtním, kovtnímo |
| second-person | ковтни́ kovtný |
ковтні́ть kovtnítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
ковтну́в kovtnúv |
ковтну́ли kovtnúly |
| feminine я / ти / вона |
ковтну́ла kovtnúla | |
| neuter воно |
ковтну́ло kovtnúlo | |