From Кра́ків (Krákiv) + -я́нин (-jányn). Compare Polish krakowianin.
краків'я́нин • (krakivʺjányn) m pers (genitive краків'я́нина, nominative plural краків'я́ни, genitive plural краків'я́н, feminine краків'я́нка)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | краків'я́нин krakivʺjányn |
краків'я́ни krakivʺjány |
genitive | краків'я́нина krakivʺjányna |
краків'я́н krakivʺján |
dative | краків'я́нинові, краків'я́нину krakivʺjánynovi, krakivʺjánynu |
краків'я́нам krakivʺjánam |
accusative | краків'я́нина krakivʺjányna |
краків'я́н krakivʺján |
instrumental | краків'я́нином krakivʺjánynom |
краків'я́нами krakivʺjánamy |
locative | краків'я́нинові, краків'я́нині krakivʺjánynovi, krakivʺjányni |
краків'я́нах krakivʺjánax |
vocative | краків'я́нине krakivʺjányne |
краків'я́ни krakivʺjány |