Inherited from Proto-Slavic *ľutiti. By surface analysis, лют- (ljut-) + -и́ти (-ýty).
люти́ти • (ljutýty) impf (perfective розлюти́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | люти́ти, люти́ть ljutýty, ljutýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | люче́ний ljučényj impersonal: люче́но ljučéno |
| adverbial | лютячи́ ljutjačý |
люти́вши ljutývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
лючу́ ljučú |
бу́ду люти́ти, бу́ду люти́ть, люти́тиму búdu ljutýty, búdu ljutýtʹ, ljutýtymu |
| 2nd singular ти |
люти́ш ljutýš |
бу́деш люти́ти, бу́деш люти́ть, люти́тимеш búdeš ljutýty, búdeš ljutýtʹ, ljutýtymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
люти́ть ljutýtʹ |
бу́де люти́ти, бу́де люти́ть, люти́тиме búde ljutýty, búde ljutýtʹ, ljutýtyme |
| 1st plural ми |
люти́м, лютимо́ ljutým, ljutymó |
бу́демо люти́ти, бу́демо люти́ть, люти́тимемо, люти́тимем búdemo ljutýty, búdemo ljutýtʹ, ljutýtymemo, ljutýtymem |
| 2nd plural ви |
лютите́ ljutyté |
бу́дете люти́ти, бу́дете люти́ть, люти́тимете búdete ljutýty, búdete ljutýtʹ, ljutýtymete |
| 3rd plural вони |
лютя́ть ljutjátʹ |
бу́дуть люти́ти, бу́дуть люти́ть, люти́тимуть búdutʹ ljutýty, búdutʹ ljutýtʹ, ljutýtymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | люті́м, люті́мо ljutím, ljutímo |
| second-person | люти́ ljutý |
люті́ть ljutítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
люти́в ljutýv |
люти́ли ljutýly |
| feminine я / ти / вона |
люти́ла ljutýla | |
| neuter воно |
люти́ло ljutýlo | |