From Old East Slavic мокнути (moknuti), from Proto-Slavic *moknǫti (“to become/get wet”). Compare Russian мо́кнуть (móknutʹ), Belarusian мо́кнуць (móknucʹ), Polish moknąć.
мо́кнути • (móknuty) impf
imperfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | мо́кнути, мо́кнуть móknuty, móknutʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | — |
adverbial | мо́кнучи móknučy |
мо́кнувши, мо́кши móknuvšy, mókšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
мо́кну móknu |
бу́ду мо́кнути, бу́ду мо́кнуть, мо́кнутиму búdu móknuty, búdu móknutʹ, móknutymu |
2nd singular ти |
мо́кнеш mókneš |
бу́деш мо́кнути, бу́деш мо́кнуть, мо́кнутимеш búdeš móknuty, búdeš móknutʹ, móknutymeš |
3rd singular він / вона / воно |
мо́кне mókne |
бу́де мо́кнути, бу́де мо́кнуть, мо́кнутиме búde móknuty, búde móknutʹ, móknutyme |
1st plural ми |
мо́кнем, мо́кнемо móknem, móknemo |
бу́демо мо́кнути, бу́демо мо́кнуть, мо́кнутимемо, мо́кнутимем búdemo móknuty, búdemo móknutʹ, móknutymemo, móknutymem |
2nd plural ви |
мо́кнете móknete |
бу́дете мо́кнути, бу́дете мо́кнуть, мо́кнутимете búdete móknuty, búdete móknutʹ, móknutymete |
3rd plural вони |
мо́кнуть móknutʹ |
бу́дуть мо́кнути, бу́дуть мо́кнуть, мо́кнутимуть búdutʹ móknuty, búdutʹ móknutʹ, móknutymutʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | мо́кнім, мо́кнімо móknim, móknimo |
second-person | мо́кни mókny |
мо́кніть móknitʹ |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
мо́кнув, мок móknuv, mok |
мо́кли, мо́кнули mókly, móknuly |
feminine я / ти / вона |
мо́кла, мо́кнула mókla, móknula | |
neuter воно |
мо́кло, мо́кнуло móklo, móknulo |