Hello, you have come here looking for the meaning of the word
мінити. In DICTIOUS you will not only get to know all the dictionary meanings for the word
мінити, but we will also tell you about its etymology, its characteristics and you will know how to say
мінити in singular and plural. Everything you need to know about the word
мінити you have here. The definition of the word
мінити will help you to be more precise and correct when speaking or writing your texts. Knowing the definition of
мінити, as well as those of other words, enriches your vocabulary and provides you with more and better linguistic resources.
Ukrainian
Etymology
Inherited from Proto-Slavic *měnìti (“to change, exchange”), from *měna (“change, exchange”).
Pronunciation
Verb
міни́ти • (minýty) impf
- (rare, transitive) to change, to alter, to modify
- Synonyms: змі́нювати impf (zmínjuvaty), зміня́ти impf (zminjáty)
Conjugation
Conjugation of міни́ти, міни́ть (class 4c, imperfective, transitive)
For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
| imperfective aspect
|
| infinitive
|
міни́ти, міни́ть
minýty, minýtʹ
|
| participles
|
present tense
|
past tense
|
| active
|
—
|
—
|
| passive
|
—
|
мі́нений
mínenyj
impersonal: мі́нено
míneno
|
| adverbial
|
мі́нячи
mínjačy
|
міни́вши
minývšy
|
|
|
present tense
|
future tense
|
1st singular
я
|
міню́
minjú
|
бу́ду міни́ти, бу́ду міни́ть, міни́тиму
búdu minýty, búdu minýtʹ, minýtymu
|
2nd singular
ти
|
мі́ниш
mínyš
|
бу́деш міни́ти, бу́деш міни́ть, міни́тимеш
búdeš minýty, búdeš minýtʹ, minýtymeš
|
3rd singular
він / вона / воно
|
мі́нить
mínytʹ
|
бу́де міни́ти, бу́де міни́ть, міни́тиме
búde minýty, búde minýtʹ, minýtyme
|
1st plural
ми
|
мі́ним, мі́нимо
mínym, mínymo
|
бу́демо міни́ти, бу́демо міни́ть, міни́тимемо, міни́тимем
búdemo minýty, búdemo minýtʹ, minýtymemo, minýtymem
|
2nd plural
ви
|
мі́ните
mínyte
|
бу́дете міни́ти, бу́дете міни́ть, міни́тимете
búdete minýty, búdete minýtʹ, minýtymete
|
3rd plural
вони
|
мі́нять
mínjatʹ
|
бу́дуть міни́ти, бу́дуть міни́ть, міни́тимуть
búdutʹ minýty, búdutʹ minýtʹ, minýtymutʹ
|
| imperative
|
singular
|
plural
|
| first-person
|
—
|
міні́м, міні́мо
miním, minímo
|
| second-person
|
міни́
miný
|
міні́ть
minítʹ
|
| past tense
|
singular
|
plural
ми / ви / вони
|
masculine
я / ти / він
|
міни́в
minýv
|
міни́ли
minýly
|
feminine
я / ти / вона
|
міни́ла
minýla
|
neuter
воно
|
міни́ло
minýlo
|
Derived terms
Further reading
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “мінити”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- Shyrokov, V. A., editor (2017), “мінити”, in Словник української мови: у 20 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 20 vols] (in Ukrainian), volumes 8 (л – мішу́рний), Kyiv: Ukrainian Lingua-Information Fund, →ISBN
- A. Rysin, V. Starko, Yu. Marchenko, O. Telemko, et al. (compilers, 2007–2022), “мінити”, in Russian-Ukrainian Dictionaries
- A. Rysin, V. Starko, et al. (compilers, 2011–2020), “мінити”, in English-Ukrainian Dictionaries
- “мінити”, in Горох – Словозміна (in Ukrainian)
- “мінити”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “мінити”, in Словник.ua (in Ukrainian)