From Polish miarkować, from German merken. Morphologically analyzable as мі́рка (mírka, “measure”) + -увати (-uvaty).
міркува́ти • (mirkuváty) impf
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | міркува́ти, міркува́ть mirkuváty, mirkuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | мірку́ючи mirkújučy |
міркува́вши mirkuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
мірку́ю mirkúju |
бу́ду міркува́ти, бу́ду міркува́ть, міркува́тиму búdu mirkuváty, búdu mirkuvátʹ, mirkuvátymu |
| 2nd singular ти |
мірку́єш mirkúješ |
бу́деш міркува́ти, бу́деш міркува́ть, міркува́тимеш búdeš mirkuváty, búdeš mirkuvátʹ, mirkuvátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
мірку́є mirkúje |
бу́де міркува́ти, бу́де міркува́ть, міркува́тиме búde mirkuváty, búde mirkuvátʹ, mirkuvátyme |
| 1st plural ми |
мірку́єм, мірку́ємо mirkújem, mirkújemo |
бу́демо міркува́ти, бу́демо міркува́ть, міркува́тимемо, міркува́тимем búdemo mirkuváty, búdemo mirkuvátʹ, mirkuvátymemo, mirkuvátymem |
| 2nd plural ви |
мірку́єте mirkújete |
бу́дете міркува́ти, бу́дете міркува́ть, міркува́тимете búdete mirkuváty, búdete mirkuvátʹ, mirkuvátymete |
| 3rd plural вони |
мірку́ють mirkújutʹ |
бу́дуть міркува́ти, бу́дуть міркува́ть, міркува́тимуть búdutʹ mirkuváty, búdutʹ mirkuvátʹ, mirkuvátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | мірку́ймо mirkújmo |
| second-person | мірку́й mirkúj |
мірку́йте mirkújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
міркува́в mirkuváv |
міркува́ли mirkuvály |
| feminine я / ти / вона |
міркува́ла mirkuvála | |
| neuter воно |
міркува́ло mirkuválo | |