From Polish miarkować, from German merken.[1] Morphologically analyzable as мі́рка (mírka, “measure”) + -увати (-uvaty).
міркува́ти • (mirkuváty) impf
imperfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | міркува́ти, міркува́ть mirkuváty, mirkuvátʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | — |
adverbial | мірку́ючи mirkújučy |
міркува́вши mirkuvávšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
мірку́ю mirkúju |
бу́ду міркува́ти, бу́ду міркува́ть, міркува́тиму búdu mirkuváty, búdu mirkuvátʹ, mirkuvátymu |
2nd singular ти |
мірку́єш mirkúješ |
бу́деш міркува́ти, бу́деш міркува́ть, міркува́тимеш búdeš mirkuváty, búdeš mirkuvátʹ, mirkuvátymeš |
3rd singular він / вона / воно |
мірку́є mirkúje |
бу́де міркува́ти, бу́де міркува́ть, міркува́тиме búde mirkuváty, búde mirkuvátʹ, mirkuvátyme |
1st plural ми |
мірку́єм, мірку́ємо mirkújem, mirkújemo |
бу́демо міркува́ти, бу́демо міркува́ть, міркува́тимемо, міркува́тимем búdemo mirkuváty, búdemo mirkuvátʹ, mirkuvátymemo, mirkuvátymem |
2nd plural ви |
мірку́єте mirkújete |
бу́дете міркува́ти, бу́дете міркува́ть, міркува́тимете búdete mirkuváty, búdete mirkuvátʹ, mirkuvátymete |
3rd plural вони |
мірку́ють mirkújutʹ |
бу́дуть міркува́ти, бу́дуть міркува́ть, міркува́тимуть búdutʹ mirkuváty, búdutʹ mirkuvátʹ, mirkuvátymutʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | мірку́ймо mirkújmo |
second-person | мірку́й mirkúj |
мірку́йте mirkújte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
міркува́в mirkuváv |
міркува́ли mirkuvály |
feminine я / ти / вона |
міркува́ла mirkuvála | |
neuter воно |
міркува́ло mirkuválo |