Inherited from Old East Slavic мѣтити (mětiti), from Proto-Slavic *mětiti.
мі́тити • (mítyty) impf (perfective помі́тити)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | мі́тити, мі́тить mítyty, mítytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | мі́чений míčenyj impersonal: мі́чено míčeno |
| adverbial | мі́тячи mítjačy |
мі́тивши mítyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
мі́чу míču |
бу́ду мі́тити, бу́ду мі́тить, мі́титиму búdu mítyty, búdu mítytʹ, mítytymu |
| 2nd singular ти |
мі́тиш mítyš |
бу́деш мі́тити, бу́деш мі́тить, мі́титимеш búdeš mítyty, búdeš mítytʹ, mítytymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
мі́тить mítytʹ |
бу́де мі́тити, бу́де мі́тить, мі́титиме búde mítyty, búde mítytʹ, mítytyme |
| 1st plural ми |
мі́тим, мі́тимо mítym, mítymo |
бу́демо мі́тити, бу́демо мі́тить, мі́титимемо, мі́титимем búdemo mítyty, búdemo mítytʹ, mítytymemo, mítytymem |
| 2nd plural ви |
мі́тите mítyte |
бу́дете мі́тити, бу́дете мі́тить, мі́титимете búdete mítyty, búdete mítytʹ, mítytymete |
| 3rd plural вони |
мі́тять mítjatʹ |
бу́дуть мі́тити, бу́дуть мі́тить, мі́титимуть búdutʹ mítyty, búdutʹ mítytʹ, mítytymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | мі́тьмо mítʹmo |
| second-person | міть mitʹ |
мі́тьте mítʹte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
мі́тив mítyv |
мі́тили mítyly |
| feminine я / ти / вона |
мі́тила mítyla | |
| neuter воно |
мі́тило mítylo | |