Seemingly from the obsolete наполега́ти (napoleháty, “to insist”)[1] + -ливий (-lyvyj). Compare наполяга́ти (napoljaháty).
наполе́гливий • (napoléhlyvyj) (adverb наполе́гливо, abstract noun наполе́гливість)
masculine | neuter | feminine | plural | ||
---|---|---|---|---|---|
nominative | наполе́гливий napoléhlyvyj |
наполе́гливе napoléhlyve |
наполе́глива napoléhlyva |
наполе́гливі napoléhlyvi | |
genitive | наполе́гливого napoléhlyvoho |
наполе́гливої napoléhlyvoji |
наполе́гливих napoléhlyvyx | ||
dative | наполе́гливому napoléhlyvomu |
наполе́гливій napoléhlyvij |
наполе́гливим napoléhlyvym | ||
accusative | animate | наполе́гливого napoléhlyvoho |
наполе́гливе napoléhlyve |
наполе́гливу napoléhlyvu |
наполе́гливих napoléhlyvyx |
inanimate | наполе́гливий napoléhlyvyj |
наполе́гливі napoléhlyvi | |||
instrumental | наполе́гливим napoléhlyvym |
наполе́гливою napoléhlyvoju |
наполе́гливими napoléhlyvymy | ||
locative | наполе́гливому, наполе́гливім napoléhlyvomu, napoléhlyvim |
наполе́гливій napoléhlyvij |
наполе́гливих napoléhlyvyx |