From об- (ob-) + винува́тити (vynuvátyty), from винува́тий (vynuvátyj, “guilty”). Compare Russian обвини́ть (obvinítʹ), Belarusian абвінава́ціць (abvinavácicʹ), Polish obwinić.
обвинува́тити • (obvynuvátyty) pf (imperfective обвинува́чувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | обвинува́тити, обвинува́тить obvynuvátyty, obvynuvátytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | обвинува́чений obvynuváčenyj impersonal: обвинува́чено obvynuváčeno |
| adverbial | — | обвинува́тивши obvynuvátyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | обвинува́чу obvynuváču |
| 2nd singular ти |
— | обвинува́тиш obvynuvátyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | обвинува́тить obvynuvátytʹ |
| 1st plural ми |
— | обвинува́тим, обвинува́тимо obvynuvátym, obvynuvátymo |
| 2nd plural ви |
— | обвинува́тите obvynuvátyte |
| 3rd plural вони |
— | обвинува́тять obvynuvátjatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | обвинува́тьмо obvynuvátʹmo |
| second-person | обвинува́ть obvynuvátʹ |
обвинува́тьте obvynuvátʹte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
обвинува́тив obvynuvátyv |
обвинува́тили obvynuvátyly |
| feminine я / ти / вона |
обвинува́тила obvynuvátyla | |
| neuter воно |
обвинува́тило obvynuvátylo | |