обвинувач • (obvinuvač) m (plural обвинувачи, feminine обвинувачка)
singular | plural | |
---|---|---|
indefinite | обвинувач | обвинувачи |
definite unspecified | обвинувачот | обвинувачите |
definite proximal | обвинувачов | обвинувачиве |
definite distal | обвинувачон | обвинувачине |
vocative | обвинувачу | обвинувачи |
count form | — | обвинувача |
From обвинув(а́тити) (obvynuv(átyty)) + -а́ч (-áč). Compare Belarusian абвінава́ўца (abvinaváŭca).
обвинува́ч • (obvynuváč) m pers (genitive обвинувача́, nominative plural обвинувачі́, genitive plural обвинувачі́в, feminine обвинува́чка)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | обвинува́ч obvynuváč |
обвинувачі́ obvynuvačí |
genitive | обвинувача́ obvynuvačá |
обвинувачі́в obvynuvačív |
dative | обвинуваче́ві, обвинувачу́ obvynuvačévi, obvynuvačú |
обвинувача́м obvynuvačám |
accusative | обвинувача́ obvynuvačá |
обвинувачі́в obvynuvačív |
instrumental | обвинуваче́м obvynuvačém |
обвинувача́ми obvynuvačámy |
locative | обвинуваче́ві, обвинувачу́, обвинувачі́ obvynuvačévi, obvynuvačú, obvynuvačí |
обвинувача́х obvynuvačáx |
vocative | обвинува́чу obvynuváču |
обвинувачі́ obvynuvačí |