From об- (ob-) + говори́ти (hovorýty). Compare Russian обговори́ть (obgovorítʹ), Belarusian абгавары́ць (abhavarýcʹ).
обговори́ти • (obhovorýty) pf (imperfective обгово́рювати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | обговори́ти, обговори́ть obhovorýty, obhovorýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | обгово́рений obhovórenyj impersonal: обгово́рено obhovóreno |
| adverbial | — | обговори́вши obhovorývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | обговорю́ obhovorjú |
| 2nd singular ти |
— | обгово́риш obhovóryš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | обгово́рить obhovórytʹ |
| 1st plural ми |
— | обгово́рим, обгово́римо obhovórym, obhovórymo |
| 2nd plural ви |
— | обгово́рите obhovóryte |
| 3rd plural вони |
— | обгово́рять obhovórjatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | обговорі́м, обговорі́мо obhovorím, obhovorímo |
| second-person | обговори́ obhovorý |
обговорі́ть obhovorítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
обговори́в obhovorýv |
обговори́ли obhovorýly |
| feminine я / ти / вона |
обговори́ла obhovorýla | |
| neuter воно |
обговори́ло obhovorýlo | |