From об- (ob-) + крути́ти (krutýty). Compare Russian обкрути́ть (obkrutítʹ), Belarusian абкруці́ць (abkrucícʹ).
обкрути́ти • (obkrutýty) pf (imperfective обкру́чувати) (transitive)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | обкрути́ти, обкрути́ть obkrutýty, obkrutýtʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | обкру́чений obkrúčenyj impersonal: обкру́чено obkrúčeno |
adverbial | — | обкрути́вши obkrutývšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | обкручу́ obkručú |
2nd singular ти |
— | обкру́тиш obkrútyš |
3rd singular він / вона / воно |
— | обкру́тить obkrútytʹ |
1st plural ми |
— | обкру́тим, обкру́тимо obkrútym, obkrútymo |
2nd plural ви |
— | обкру́тите obkrútyte |
3rd plural вони |
— | обкру́тять obkrútjatʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | обкруті́м, обкруті́мо obkrutím, obkrutímo |
second-person | обкрути́ obkrutý |
обкруті́ть obkrutítʹ |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
обкрути́в obkrutýv |
обкрути́ли obkrutýly |
feminine я / ти / вона |
обкрути́ла obkrutýla | |
neuter воно |
обкрути́ло obkrutýlo |