From об- (ob-) + лаштува́ти (laštuváty).
облаштува́ти • (oblaštuváty) pf (imperfective облашто́вувати)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | облаштува́ти, облаштува́ть oblaštuváty, oblaštuvátʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | облашто́ваний oblaštóvanyj impersonal: облашто́вано oblaštóvano |
adverbial | — | облаштува́вши oblaštuvávšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | облашту́ю oblaštúju |
2nd singular ти |
— | облашту́єш oblaštúješ |
3rd singular він / вона / воно |
— | облашту́є oblaštúje |
1st plural ми |
— | облашту́єм, облашту́ємо oblaštújem, oblaštújemo |
2nd plural ви |
— | облашту́єте oblaštújete |
3rd plural вони |
— | облашту́ють oblaštújutʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | облашту́ймо oblaštújmo |
second-person | облашту́й oblaštúj |
облашту́йте oblaštújte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
облаштува́в oblaštuváv |
облаштува́ли oblaštuvály |
feminine я / ти / вона |
облаштува́ла oblaštuvála | |
neuter воно |
облаштува́ло oblaštuválo |