From об- (ob-) + міркува́ти (mirkuváty).
обміркува́ти • (obmirkuváty) pf (imperfective обмірко́вувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | обміркува́ти, обміркува́ть obmirkuváty, obmirkuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | обмірко́ваний obmirkóvanyj impersonal: обмірко́вано obmirkóvano |
| adverbial | — | обміркува́вши obmirkuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | обмірку́ю obmirkúju |
| 2nd singular ти |
— | обмірку́єш obmirkúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | обмірку́є obmirkúje |
| 1st plural ми |
— | обмірку́єм, обмірку́ємо obmirkújem, obmirkújemo |
| 2nd plural ви |
— | обмірку́єте obmirkújete |
| 3rd plural вони |
— | обмірку́ють obmirkújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | обмірку́ймо obmirkújmo |
| second-person | обмірку́й obmirkúj |
обмірку́йте obmirkújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
обміркува́в obmirkuváv |
обміркува́ли obmirkuvály |
| feminine я / ти / вона |
обміркува́ла obmirkuvála | |
| neuter воно |
обміркува́ло obmirkuválo | |