об- (ob-) + станови́ться (stanovítʹsja) + -ка (-ka).
обстано́вка • (obstanóvka) f inan (genitive обстано́вки, nominative plural обстано́вки, genitive plural обстано́вок)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | обстано́вка obstanóvka |
обстано́вки obstanóvki |
genitive | обстано́вки obstanóvki |
обстано́вок obstanóvok |
dative | обстано́вке obstanóvke |
обстано́вкам obstanóvkam |
accusative | обстано́вку obstanóvku |
обстано́вки obstanóvki |
instrumental | обстано́вкой, обстано́вкою obstanóvkoj, obstanóvkoju |
обстано́вками obstanóvkami |
prepositional | обстано́вке obstanóvke |
обстано́вках obstanóvkax |
обстано́вка • (obstanóvka) f inan (genitive обстано́вки, uncountable, relational adjective обстано́вочний, diminutive обстано́вочка)
singular | |
---|---|
nominative | обстано́вка obstanóvka |
genitive | обстано́вки obstanóvky |
dative | обстано́вці obstanóvci |
accusative | обстано́вку obstanóvku |
instrumental | обстано́вкою obstanóvkoju |
locative | обстано́вці obstanóvci |
vocative | обстано́вко obstanóvko |