об- (ob-) + сте́жити (stéžyty)
обсте́жити • (obstéžyty) pf (imperfective обсте́жувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | обсте́жити, обсте́жить obstéžyty, obstéžytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | обсте́жений obstéženyj impersonal: обсте́жено obstéženo |
| adverbial | — | обсте́живши obstéžyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | обсте́жу obstéžu |
| 2nd singular ти |
— | обсте́жиш obstéžyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | обсте́жить obstéžytʹ |
| 1st plural ми |
— | обсте́жим, обсте́жимо obstéžym, obstéžymo |
| 2nd plural ви |
— | обсте́жите obstéžyte |
| 3rd plural вони |
— | обсте́жать obstéžatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | обсте́жмо obstéžmo |
| second-person | обсте́ж obstéž |
обсте́жте obstéžte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
обсте́жив obstéžyv |
обсте́жили obstéžyly |
| feminine я / ти / вона |
обсте́жила obstéžyla | |
| neuter воно |
обсте́жило obstéžylo | |