об- (ob-) + ґрунтува́ти (gruntuváty)
обґрунтува́ти • (obgruntuváty) pf (imperfective обґрунто́вувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | обґрунтува́ти, обґрунтува́ть obgruntuváty, obgruntuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | обґрунто́ваний obgruntóvanyj impersonal: обґрунто́вано obgruntóvano |
| adverbial | — | обґрунтува́вши obgruntuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | обґрунту́ю obgruntúju |
| 2nd singular ти |
— | обґрунту́єш obgruntúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | обґрунту́є obgruntúje |
| 1st plural ми |
— | обґрунту́єм, обґрунту́ємо obgruntújem, obgruntújemo |
| 2nd plural ви |
— | обґрунту́єте obgruntújete |
| 3rd plural вони |
— | обґрунту́ють obgruntújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | обґрунту́ймо obgruntújmo |
| second-person | обґрунту́й obgruntúj |
обґрунту́йте obgruntújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
обґрунтува́в obgruntuváv |
обґрунтува́ли obgruntuvály |
| feminine я / ти / вона |
обґрунтува́ла obgruntuvála | |
| neuter воно |
обґрунтува́ло obgruntuválo | |