From о- (o-) + дружи́ти (družýty).
одружи́ти • (odružýty) pf (imperfective одру́жувати) (transitive)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | одружи́ти, одружи́ть odružýty, odružýtʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | одру́жений odrúženyj impersonal: одру́жено odrúženo |
adverbial | — | одружи́вши odružývšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | одружу́ odružú |
2nd singular ти |
— | одру́жиш odrúžyš |
3rd singular він / вона / воно |
— | одру́жить odrúžytʹ |
1st plural ми |
— | одру́жим, одру́жимо odrúžym, odrúžymo |
2nd plural ви |
— | одру́жите odrúžyte |
3rd plural вони |
— | одру́жать odrúžatʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | одружі́м, одружі́мо odružím, odružímo |
second-person | одружи́ odružý |
одружі́ть odružítʹ |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
одружи́в odružýv |
одружи́ли odružýly |
feminine я / ти / вона |
одружи́ла odružýla | |
neuter воно |
одружи́ло odružýlo |