From орфогра́фія (orfohráfija, “orthography”) + -і́чний (-íčnyj, adjective-forming suffix). Compare Russian орфографи́ческий (orfografíčeskij), Belarusian арфаграфі́чны (arfahrafíčny), Polish ortograficzny.
орфографі́чний • (orfohrafíčnyj) (adverb орфографі́чно)
| masculine | neuter | feminine | plural | ||
|---|---|---|---|---|---|
| nominative | орфографі́чний orfohrafíčnyj |
орфографі́чне orfohrafíčne |
орфографі́чна orfohrafíčna |
орфографі́чні orfohrafíčni | |
| genitive | орфографі́чного orfohrafíčnoho |
орфографі́чної orfohrafíčnoji |
орфографі́чних orfohrafíčnyx | ||
| dative | орфографі́чному orfohrafíčnomu |
орфографі́чній orfohrafíčnij |
орфографі́чним orfohrafíčnym | ||
| accusative | animate | орфографі́чного orfohrafíčnoho |
орфографі́чне orfohrafíčne |
орфографі́чну orfohrafíčnu |
орфографі́чних orfohrafíčnyx |
| inanimate | орфографі́чний orfohrafíčnyj |
орфографі́чні orfohrafíčni | |||
| instrumental | орфографі́чним orfohrafíčnym |
орфографі́чною orfohrafíčnoju |
орфографі́чними orfohrafíčnymy | ||
| locative | орфографі́чному, орфографі́чнім orfohrafíčnomu, orfohrafíčnim |
орфографі́чній orfohrafíčnij |
орфографі́чних orfohrafíčnyx | ||