оточи́ти (otočýty) + -увати (-uvaty)
ото́чувати • (otóčuvaty) impf (perfective оточи́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | ото́чувати, ото́чувать otóčuvaty, otóčuvatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | ото́чуючи otóčujučy |
ото́чувавши otóčuvavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
ото́чую otóčuju |
бу́ду ото́чувати, бу́ду ото́чувать, ото́чуватиму búdu otóčuvaty, búdu otóčuvatʹ, otóčuvatymu |
| 2nd singular ти |
ото́чуєш otóčuješ |
бу́деш ото́чувати, бу́деш ото́чувать, ото́чуватимеш búdeš otóčuvaty, búdeš otóčuvatʹ, otóčuvatymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
ото́чує otóčuje |
бу́де ото́чувати, бу́де ото́чувать, ото́чуватиме búde otóčuvaty, búde otóčuvatʹ, otóčuvatyme |
| 1st plural ми |
ото́чуєм, ото́чуємо otóčujem, otóčujemo |
бу́демо ото́чувати, бу́демо ото́чувать, ото́чуватимемо, ото́чуватимем búdemo otóčuvaty, búdemo otóčuvatʹ, otóčuvatymemo, otóčuvatymem |
| 2nd plural ви |
ото́чуєте otóčujete |
бу́дете ото́чувати, бу́дете ото́чувать, ото́чуватимете búdete otóčuvaty, búdete otóčuvatʹ, otóčuvatymete |
| 3rd plural вони |
ото́чують otóčujutʹ |
бу́дуть ото́чувати, бу́дуть ото́чувать, ото́чуватимуть búdutʹ otóčuvaty, búdutʹ otóčuvatʹ, otóčuvatymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | ото́чуймо otóčujmo |
| second-person | ото́чуй otóčuj |
ото́чуйте otóčujte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
ото́чував otóčuvav |
ото́чували otóčuvaly |
| feminine я / ти / вона |
ото́чувала otóčuvala | |
| neuter воно |
ото́чувало otóčuvalo | |