отро́къ • (otrók) m
From отъ- (otŭ-) + рокъ (rokŭ), Proto-Slavic *otrokъ.
отрокъ • (otrokŭ) m
singular | dual | plural | |
---|---|---|---|
nominative | отрокъ otrokŭ |
отрока otroka |
отроци otroci |
genitive | отрока otroka |
отрокоу otroku |
отрокъ otrokŭ |
dative | отрокоу, отрокови otroku, otrokovi |
отрокома otrokoma |
отрокомъ otrokomŭ |
accusative | отрокъ, отрока otrokŭ, otroka |
отрока otroka |
отрокꙑ otroky |
instrumental | отрокомъ otrokomŭ |
отрокома otrokoma |
отрокꙑ otroky |
locative | отроцѣ otrocě |
отрокоу otroku |
отроцѣхъ otrocěxŭ |
vocative | отроче otroče |
отрока otroka |
отроци otroci |