передзвони́ти • (peredzvonýty) pf (imperfective передзво́нювати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | передзвони́ти, передзвони́ть peredzvonýty, peredzvonýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | передзвони́вши peredzvonývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | передзвоню́ peredzvonjú |
| 2nd singular ти |
— | передзво́ниш peredzvónyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | передзво́нить peredzvónytʹ |
| 1st plural ми |
— | передзво́ним, передзво́нимо peredzvónym, peredzvónymo |
| 2nd plural ви |
— | передзво́ните peredzvónyte |
| 3rd plural вони |
— | передзво́нять peredzvónjatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | передзвоні́м, передзвоні́мо peredzvoním, peredzvonímo |
| second-person | передзвони́ peredzvoný |
передзвоні́ть peredzvonítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
передзвони́в peredzvonýv |
передзвони́ли peredzvonýly |
| feminine я / ти / вона |
передзвони́ла peredzvonýla | |
| neuter воно |
передзвони́ло peredzvonýlo | |