From по (po) + велі́ти (velíty).
повелі́ти • (povelíty) pf (imperfective велі́ти or повеліва́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | повелі́ти, повелі́ть povelíty, povelítʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | повелі́вши povelívšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | повелю́ poveljú |
| 2nd singular ти |
— | повели́ш povelýš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | повели́ть povelýtʹ |
| 1st plural ми |
— | повели́м, повелимо́ povelým, povelymó |
| 2nd plural ви |
— | повелите́ povelyté |
| 3rd plural вони |
— | повеля́ть poveljátʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | повелі́м, повелі́мо povelím, povelímo |
| second-person | повели́ povelý |
повелі́ть povelítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
повелі́в povelív |
повелі́ли povelíly |
| feminine я / ти / вона |
повелі́ла povelíla | |
| neuter воно |
повелі́ло povelílo | |