пово̀дити impf (Latin spelling povòditi)
1 Croatian spelling: others omit the infinitive suffix completely and bind the clitic.
2 For masculine nouns; a feminine or neuter agent would use the feminine and neuter gender forms of the active past participle and auxiliary verb, respectively.
3 Often replaced by the past perfect in colloquial speech, i.e. the auxiliary verb biti (“to be”) is routinely dropped.
4 Often replaced by the conditional I in colloquial speech, i.e. the auxiliary verb biti (“to be”) is routinely dropped.
*Note: The aorist and imperfect were not present in, or have nowadays fallen into disuse in, many dialects and therefore they are routinely replaced by the past perfect in both formal and colloquial speech.
From по- (po-) + води́ти (vodýty). Compare Russian поводи́ть (povodítʹ), Belarusian павадзі́ць (pavadzícʹ).
поводи́ти • (povodýty) impf (non-reflexive counterpart to поводи́тися (povodýtysja))
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | поводи́ти, поводи́ть povodýty, povodýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | поводже́ний povodžényj impersonal: поводже́но povodžéno |
| adverbial | поводячи́ povodjačý |
поводи́вши povodývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
поводжу́ povodžú |
бу́ду поводи́ти, бу́ду поводи́ть, поводи́тиму búdu povodýty, búdu povodýtʹ, povodýtymu |
| 2nd singular ти |
поводи́ш povodýš |
бу́деш поводи́ти, бу́деш поводи́ть, поводи́тимеш búdeš povodýty, búdeš povodýtʹ, povodýtymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
поводи́ть povodýtʹ |
бу́де поводи́ти, бу́де поводи́ть, поводи́тиме búde povodýty, búde povodýtʹ, povodýtyme |
| 1st plural ми |
поводи́м, поводимо́ povodým, povodymó |
бу́демо поводи́ти, бу́демо поводи́ть, поводи́тимемо, поводи́тимем búdemo povodýty, búdemo povodýtʹ, povodýtymemo, povodýtymem |
| 2nd plural ви |
поводите́ povodyté |
бу́дете поводи́ти, бу́дете поводи́ть, поводи́тимете búdete povodýty, búdete povodýtʹ, povodýtymete |
| 3rd plural вони |
поводя́ть povodjátʹ |
бу́дуть поводи́ти, бу́дуть поводи́ть, поводи́тимуть búdutʹ povodýty, búdutʹ povodýtʹ, povodýtymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | поводі́м, поводі́мо povodím, povodímo |
| second-person | поводи́ povodý |
поводі́ть povodítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
поводи́в povodýv |
поводи́ли povodýly |
| feminine я / ти / вона |
поводи́ла povodýla | |
| neuter воно |
поводи́ло povodýlo | |