погна́ти • (pohnáty) pf (imperfective гна́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | погна́ти, погна́ть pohnáty, pohnátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | по́гнаний póhnanyj impersonal: по́гнано póhnano |
| adverbial | — | погна́вши pohnávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | пожену́ poženú |
| 2nd singular ти |
— | пожене́ш poženéš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | пожене́ požené |
| 1st plural ми |
— | пожене́м, поженемо́ poženém, poženemó |
| 2nd plural ви |
— | поженете́ poženeté |
| 3rd plural вони |
— | пожену́ть poženútʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | пожені́м, пожені́мо požením, poženímo |
| second-person | пожени́ požený |
пожені́ть poženítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
погна́в pohnáv |
погна́ли pohnály |
| feminine я / ти / вона |
погна́ла pohnála | |
| neuter воно |
погна́ло pohnálo | |