поліціа́нт • (policiánt) m pers (genitive поліціа́нта, nominative plural поліціа́нти, genitive plural поліціа́нтів)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | поліціа́нт policiánt |
поліціа́нти policiánty |
genitive | поліціа́нта policiánta |
поліціа́нтів policiántiv |
dative | поліціа́нтові, поліціа́нту policiántovi, policiántu |
поліціа́нтам policiántam |
accusative | поліціа́нта policiánta |
поліціа́нтів policiántiv |
instrumental | поліціа́нтом policiántom |
поліціа́нтами policiántamy |
locative | поліціа́нтові, поліціа́нті policiántovi, policiánti |
поліціа́нтах policiántax |
vocative | поліціа́нте policiánte |
поліціа́нти policiánty |