по- (po-) + розмовля́ти (rozmovljáty)
порозмовля́ти • (porozmovljáty) pf (imperfective розмовля́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | порозмовля́ти, порозмовля́ть porozmovljáty, porozmovljátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | порозмовля́вши porozmovljávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | порозмовля́ю porozmovljáju |
| 2nd singular ти |
— | порозмовля́єш porozmovljáješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | порозмовля́є porozmovljáje |
| 1st plural ми |
— | порозмовля́єм, порозмовля́ємо porozmovljájem, porozmovljájemo |
| 2nd plural ви |
— | порозмовля́єте porozmovljájete |
| 3rd plural вони |
— | порозмовля́ють porozmovljájutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | порозмовля́ймо porozmovljájmo |
| second-person | порозмовля́й porozmovljáj |
порозмовля́йте porozmovljájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
порозмовля́в porozmovljáv |
порозмовля́ли porozmovljály |
| feminine я / ти / вона |
порозмовля́ла porozmovljála | |
| neuter воно |
порозмовля́ло porozmovljálo | |