From поєдна́ти (pojednáty) + -увати (-uvaty). Compare Polish pojednywać (“to reconcile, to atone”).
поє́днувати • (pojédnuvaty) impf (perfective поєдна́ти) (transitive)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | поє́днувати, поє́днувать pojédnuvaty, pojédnuvatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | поє́днуваний pojédnuvanyj impersonal: поє́днувано pojédnuvano |
| adverbial | поє́днуючи pojédnujučy |
поє́днувавши pojédnuvavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
поє́дную pojédnuju |
бу́ду поє́днувати, бу́ду поє́днувать, поє́днуватиму búdu pojédnuvaty, búdu pojédnuvatʹ, pojédnuvatymu |
| 2nd singular ти |
поє́днуєш pojédnuješ |
бу́деш поє́днувати, бу́деш поє́днувать, поє́днуватимеш búdeš pojédnuvaty, búdeš pojédnuvatʹ, pojédnuvatymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
поє́днує pojédnuje |
бу́де поє́днувати, бу́де поє́днувать, поє́днуватиме búde pojédnuvaty, búde pojédnuvatʹ, pojédnuvatyme |
| 1st plural ми |
поє́днуєм, поє́днуємо pojédnujem, pojédnujemo |
бу́демо поє́днувати, бу́демо поє́днувать, поє́днуватимемо, поє́днуватимем búdemo pojédnuvaty, búdemo pojédnuvatʹ, pojédnuvatymemo, pojédnuvatymem |
| 2nd plural ви |
поє́днуєте pojédnujete |
бу́дете поє́днувати, бу́дете поє́днувать, поє́днуватимете búdete pojédnuvaty, búdete pojédnuvatʹ, pojédnuvatymete |
| 3rd plural вони |
поє́днують pojédnujutʹ |
бу́дуть поє́днувати, бу́дуть поє́днувать, поє́днуватимуть búdutʹ pojédnuvaty, búdutʹ pojédnuvatʹ, pojédnuvatymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | поє́днуймо pojédnujmo |
| second-person | поє́днуй pojédnuj |
поє́днуйте pojédnujte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
поє́днував pojédnuvav |
поє́днували pojédnuvaly |
| feminine я / ти / вона |
поє́днувала pojédnuvala | |
| neuter воно |
поє́днувало pojédnuvalo | |