Inherited from Old East Slavic поити (poiti), from Proto-Slavic *pojìti.
пої́ти • (pojíty) impf (perfective напої́ти)
imperfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | пої́ти, пої́ть pojíty, pojítʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | по́єний pójenyj impersonal: по́єно pójeno |
adverbial | по́ячи pójačy |
пої́вши pojívšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
пою́ pojú |
бу́ду пої́ти, бу́ду пої́ть, пої́тиму búdu pojíty, búdu pojítʹ, pojítymu |
2nd singular ти |
по́їш pójiš |
бу́деш пої́ти, бу́деш пої́ть, пої́тимеш búdeš pojíty, búdeš pojítʹ, pojítymeš |
3rd singular він / вона / воно |
по́їть pójitʹ |
бу́де пої́ти, бу́де пої́ть, пої́тиме búde pojíty, búde pojítʹ, pojítyme |
1st plural ми |
по́їм, по́їмо pójim, pójimo |
бу́демо пої́ти, бу́демо пої́ть, пої́тимемо, пої́тимем búdemo pojíty, búdemo pojítʹ, pojítymemo, pojítymem |
2nd plural ви |
по́їте pójite |
бу́дете пої́ти, бу́дете пої́ть, пої́тимете búdete pojíty, búdete pojítʹ, pojítymete |
3rd plural вони |
по́ять pójatʹ |
бу́дуть пої́ти, бу́дуть пої́ть, пої́тимуть búdutʹ pojíty, búdutʹ pojítʹ, pojítymutʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | пі́ймо píjmo |
second-person | пій pij |
пі́йте píjte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
пої́в pojív |
пої́ли pojíly |
feminine я / ти / вона |
пої́ла pojíla | |
neuter воно |
пої́ло pojílo |