From при- (pry-) + вчи́ти (včýty). Compare Russian приучи́ть (priučítʹ), Belarusian прывучы́ць (pryvučýcʹ), Polish przyuczyć.
привчи́ти • (pryvčýty) pf (imperfective привча́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | привчи́ти, привчи́ть pryvčýty, pryvčýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | при́вчений prývčenyj impersonal: при́вчено prývčeno |
| adverbial | — | привчи́вши pryvčývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | привчу́ pryvčú |
| 2nd singular ти |
— | привчи́ш pryvčýš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | привчи́ть pryvčýtʹ |
| 1st plural ми |
— | привчи́м, привчимо́ pryvčým, pryvčymó |
| 2nd plural ви |
— | привчите́ pryvčyté |
| 3rd plural вони |
— | привча́ть pryvčátʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | привчі́м, привчі́мо pryvčím, pryvčímo |
| second-person | привчи́ pryvčý |
привчі́ть pryvčítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
привчи́в pryvčýv |
привчи́ли pryvčýly |
| feminine я / ти / вона |
привчи́ла pryvčýla | |
| neuter воно |
привчи́ло pryvčýlo | |