From просвіти́ти (prosvitýty, “to enlighten”) + -ник (-nyk).
просві́тник • (prosvítnyk) m pers (genitive просві́тника, nominative plural просві́тники, genitive plural просві́тників, feminine просві́тниця, relational adjective просві́тницький)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | просві́тник prosvítnyk |
просві́тники prosvítnyky |
genitive | просві́тника prosvítnyka |
просві́тників prosvítnykiv |
dative | просві́тникові, просві́тнику prosvítnykovi, prosvítnyku |
просві́тникам prosvítnykam |
accusative | просві́тника prosvítnyka |
просві́тників prosvítnykiv |
instrumental | просві́тником prosvítnykom |
просві́тниками prosvítnykamy |
locative | просві́тникові, просві́тнику prosvítnykovi, prosvítnyku |
просві́тниках prosvítnykax |
vocative | просві́тнику prosvítnyku |
просві́тники prosvítnyky |