From про- (pro-) + тягти́ (tjahtý).
протягти́ • (protjahtý) pf (imperfective протяга́ти or протя́гувати)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | протягти́ protjahtý | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | протя́гнений, протя́гнутий protjáhnenyj, protjáhnutyj impersonal: протя́гнено, протя́гнуто protjáhneno, protjáhnuto |
adverbial | — | протя́гши protjáhšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | протягну́ protjahnú |
2nd singular ти |
— | протя́гнеш protjáhneš |
3rd singular він / вона / воно |
— | протя́гне protjáhne |
1st plural ми |
— | протя́гнем, протя́гнемо protjáhnem, protjáhnemo |
2nd plural ви |
— | протя́гнете protjáhnete |
3rd plural вони |
— | протя́гнуть protjáhnutʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | протягні́м, протягні́мо protjahním, protjahnímo |
second-person | протягни́ protjahný |
протягні́ть protjahnítʹ |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
протя́г protjáh |
протягли́ protjahlý |
feminine я / ти / вона |
протягла́ protjahlá | |
neuter воно |
протягло́ protjahló |