From про- (pro-) + штовхну́ти (štovxnúty).
проштовхну́ти • (proštovxnúty) pf (imperfective прошто́вхувати) (transitive)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | проштовхну́ти, проштовхну́ть proštovxnúty, proštovxnútʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | прошто́вхнутий proštóvxnutyj impersonal: прошто́вхнуто proštóvxnuto |
adverbial | — | проштовхну́вши proštovxnúvšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | проштовхну́ proštovxnú |
2nd singular ти |
— | проштовхне́ш proštovxnéš |
3rd singular він / вона / воно |
— | проштовхне́ proštovxné |
1st plural ми |
— | проштовхне́м, проштовхнемо́ proštovxném, proštovxnemó |
2nd plural ви |
— | проштовхнете́ proštovxneté |
3rd plural вони |
— | проштовхну́ть proštovxnútʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | проштовхні́м, проштовхні́мо proštovxním, proštovxnímo |
second-person | проштовхни́ proštovxný |
проштовхні́ть proštovxnítʹ |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
проштовхну́в proštovxnúv |
проштовхну́ли proštovxnúly |
feminine я / ти / вона |
проштовхну́ла proštovxnúla | |
neuter воно |
проштовхну́ло proštovxnúlo |