From під- (pid-) + полко́вник (polkóvnyk). Compare Russian подполко́вник (podpolkóvnik), Belarusian падпалко́ўнік (padpalkóŭnik), Polish podpułkownik.
підполко́вник • (pidpolkóvnyk) m pers (genitive підполко́вника, nominative plural підполко́вники, genitive plural підполко́вників, feminine підполко́вниця, relational adjective підполко́вницький)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | підполко́вник pidpolkóvnyk |
підполко́вники pidpolkóvnyky |
genitive | підполко́вника pidpolkóvnyka |
підполко́вників pidpolkóvnykiv |
dative | підполко́вникові, підполко́внику pidpolkóvnykovi, pidpolkóvnyku |
підполко́вникам pidpolkóvnykam |
accusative | підполко́вника pidpolkóvnyka |
підполко́вників pidpolkóvnykiv |
instrumental | підполко́вником pidpolkóvnykom |
підполко́вниками pidpolkóvnykamy |
locative | підполко́вникові, підполко́внику pidpolkóvnykovi, pidpolkóvnyku |
підполко́вниках pidpolkóvnykax |
vocative | підполко́внику pidpolkóvnyku |
підполко́вники pidpolkóvnyky |