Uncertain. Perhaps from Polish rechotać (“to laugh, to cackle”)
регота́ти • (rehotáty) impf
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | регота́ти, регота́ть rehotáty, rehotátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | рего́чучи rehóčučy |
регота́вши rehotávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
регочу́ rehočú |
бу́ду регота́ти, бу́ду регота́ть, регота́тиму búdu rehotáty, búdu rehotátʹ, rehotátymu |
| 2nd singular ти |
рего́чеш rehóčeš |
бу́деш регота́ти, бу́деш регота́ть, регота́тимеш búdeš rehotáty, búdeš rehotátʹ, rehotátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
рего́че rehóče |
бу́де регота́ти, бу́де регота́ть, регота́тиме búde rehotáty, búde rehotátʹ, rehotátyme |
| 1st plural ми |
рего́чем, рего́чемо rehóčem, rehóčemo |
бу́демо регота́ти, бу́демо регота́ть, регота́тимемо, регота́тимем búdemo rehotáty, búdemo rehotátʹ, rehotátymemo, rehotátymem |
| 2nd plural ви |
рего́чете rehóčete |
бу́дете регота́ти, бу́дете регота́ть, регота́тимете búdete rehotáty, búdete rehotátʹ, rehotátymete |
| 3rd plural вони |
рего́чуть rehóčutʹ |
бу́дуть регота́ти, бу́дуть регота́ть, регота́тимуть búdutʹ rehotáty, búdutʹ rehotátʹ, rehotátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | регочі́м, регочі́мо rehočím, rehočímo |
| second-person | регочи́ rehočý |
регочі́ть rehočítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
регота́в rehotáv |
регота́ли rehotály |
| feminine я / ти / вона |
регота́ла rehotála | |
| neuter воно |
регота́ло rehotálo | |