From розбі́й (rozbíj) + -ник (-nyk). Compare Russian разбо́йник (razbójnik), Belarusian разбо́йнік (razbójnik), Polish rozbójnik.
розбі́йник • (rozbíjnyk) m pers (genitive розбі́йника, nominative plural розбі́йники, genitive plural розбі́йників, feminine розбі́йниця, relational adjective розбі́йницький)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | розбі́йник rozbíjnyk |
розбі́йники rozbíjnyky |
genitive | розбі́йника rozbíjnyka |
розбі́йників rozbíjnykiv |
dative | розбі́йникові, розбі́йнику rozbíjnykovi, rozbíjnyku |
розбі́йникам rozbíjnykam |
accusative | розбі́йника rozbíjnyka |
розбі́йників rozbíjnykiv |
instrumental | розбі́йником rozbíjnykom |
розбі́йниками rozbíjnykamy |
locative | розбі́йникові, розбі́йнику rozbíjnykovi, rozbíjnyku |
розбі́йниках rozbíjnykax |
vocative | розбі́йнику rozbíjnyku |
розбі́йники rozbíjnyky |