From роз- (roz-) + збро́їти (zbrójity). Compare Belarusian раззбро́іць (razzbróicʹ), Polish rozbroić.
роззбро́їти • (rozzbrójity) pf (imperfective роззбро́ювати)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | роззбро́їти, роззбро́їть rozzbrójity, rozzbrójitʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | роззбро́єний rozzbrójenyj impersonal: роззбро́єно rozzbrójeno |
adverbial | — | роззбро́ївши rozzbrójivšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | роззбро́ю rozzbróju |
2nd singular ти |
— | роззбро́їш rozzbrójiš |
3rd singular він / вона / воно |
— | роззбро́їть rozzbrójitʹ |
1st plural ми |
— | роззбро́їм, роззбро́їмо rozzbrójim, rozzbrójimo |
2nd plural ви |
— | роззбро́їте rozzbrójite |
3rd plural вони |
— | роззбро́ять rozzbrójatʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | роззбро́ймо rozzbrójmo |
second-person | роззбро́й rozzbrój |
роззбро́йте rozzbrójte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
роззбро́їв rozzbrójiv |
роззбро́їли rozzbrójily |
feminine я / ти / вона |
роззбро́їла rozzbrójila | |
neuter воно |
роззбро́їло rozzbrójilo |