From роз- (roz-) + міркува́ти (mirkuváty).
розміркува́ти • (rozmirkuváty) pf (imperfective розмірко́вувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | розміркува́ти, розміркува́ть rozmirkuváty, rozmirkuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | розмірко́ваний rozmirkóvanyj impersonal: розмірко́вано rozmirkóvano |
| adverbial | — | розміркува́вши rozmirkuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | розмірку́ю rozmirkúju |
| 2nd singular ти |
— | розмірку́єш rozmirkúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | розмірку́є rozmirkúje |
| 1st plural ми |
— | розмірку́єм, розмірку́ємо rozmirkújem, rozmirkújemo |
| 2nd plural ви |
— | розмірку́єте rozmirkújete |
| 3rd plural вони |
— | розмірку́ють rozmirkújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | розмірку́ймо rozmirkújmo |
| second-person | розмірку́й rozmirkúj |
розмірку́йте rozmirkújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
розміркува́в rozmirkuváv |
розміркува́ли rozmirkuvály |
| feminine я / ти / вона |
розміркува́ла rozmirkuvála | |
| neuter воно |
розміркува́ло rozmirkuválo | |