From роз- (roz-) + пороши́ти (porošýty). Compare Polish rozproszyć.
розпороши́ти • (rozporošýty) pf (imperfective розпоро́шувати) (transitive)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | розпороши́ти, розпороши́ть rozporošýty, rozporošýtʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | розпоро́шений rozporóšenyj impersonal: розпоро́шено rozporóšeno |
adverbial | — | розпороши́вши rozporošývšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | розпорошу́ rozporošú |
2nd singular ти |
— | розпоро́шиш rozporóšyš |
3rd singular він / вона / воно |
— | розпоро́шить rozporóšytʹ |
1st plural ми |
— | розпоро́шим, розпоро́шимо rozporóšym, rozporóšymo |
2nd plural ви |
— | розпоро́шите rozporóšyte |
3rd plural вони |
— | розпоро́шать rozporóšatʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | розпороші́м, розпороші́мо rozporoším, rozporošímo |
second-person | розпороши́ rozporošý |
розпороші́ть rozporošítʹ |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
розпороши́в rozporošýv |
розпороши́ли rozporošýly |
feminine я / ти / вона |
розпороши́ла rozporošýla | |
neuter воно |
розпороши́ло rozporošýlo |